Поспішайте творити добро!
Не хлібом єдиним живе людина. У цьому старовинному вислові – глибока думка: у людини багате і багатогранне духовне життя. З того моменту, як людина починає усвідомлювати себе як живу, розумну і обдаровану особистість, вона стикається з іншими людьми, спілкується з ними, вступає в світ щастя і горя, радості та прикрощів.
Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину – це повинно бути у характері кожної людини.
Цілком природним і закономірним вважалось допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.
Людина починається з добра.
Сказав мудрець:
Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай!
Лише в добро та в вищу правду віра,
Людину відрізняє від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра.
Лікування добротою потребують не тільки хворі та самотні, а й цілком благополучні й здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості й горя.
На жаль, багато поряд із нами бідних людей, які з різних причин ледве виживають. Якщо кожен із нас буде небайдужим до чужого горя, то це полегшить їхнє життя.
На превеликий жаль, є люди на перший погляд виховані, культурні та насправді байдужі до чужої біди і навіть забувають дорогу до рідного дому, де їх чекають батьки.
Коли людина самотня і за нею нікому доглянути, це одна справа. Коли ж діти відмовляються від своїх стареньких батьків, це - жах.
Наша народна мораль різко засуджує таких пустоцвітів, що цураються батьків,
ще великий Кобзар писав:
«...Хто матір забуває,
Того Бог карає,
Чужі люди цураються,
В хату не пускають.
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому».
Милосердя і доброта — як два крила, на яких тримається людство. І щоб виіскрити доброту із наших сердець, не потрібні страшні землетруси чи Чорнобильська катастрофа. Хіба у звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?
Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них — повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди... Навіть там, де гори спокійні, й твердь земна не хитається під ногами...
На жаль, багато поряд із нами людей, які з різних причин ледве виживають. Якщо кожен із нас буде небайдужим до чужого горя, то це полегшить їхнє життя.
Нелегка доля випала Україні у XXI столітті. Вир суспільно-політичного життя захопив і поглинув кожного. Ми, живучи у світі технологій маніпуляцій та амбіцій, забуваємо про головне – живемо один раз. Інколи важко зробити крок вперед, не маючи проблем з опорно-руховим апаратом, почути музику, маючи абсолютний слух, відчути тепло, маючи родину. А як бути тим, хто не має таких звичних на перший погляд можливостей? Єдине, що лишається у особливих людей – ВІРА. Не будьмо байдужими. Одна добра справа для тебе – дрібничка, а для когось – мрія, цілий світ… Зробімо перший крок РАЗОМ! Разом до МАЙБУТНЬОГО!
Так в Комунальному закладі «Малобілозерська спеціалізована-естетична школа-інтернат «Дивосвіт» ІІ-ІІІ ступенів Запорізької обласної ради 19.січня 2018 року учні 7-Б класу разом з класним керівником Вовк С.В. провели виховний захід: «Поспішайте творити добро!». Де затронули наболілі проблеми суспільства та сьогодення.
Учні 5 класів проспівали пісню: «Від посмішки похмурий день світліший»
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це в характері нашого народу.
Класний керівник Вовк С.В.
< Попередня | Наступна > |
---|
Детальніше...