Міжнародний пленер «Дивосвіт-2015» — масштабний мистецький проект у галузі керамічного мистецтва, який проводиться за ініціативи Малобілозерської естетичної спеціалізованої школи-інтернату «Дивосвіт» – Асоційованої школи ЮНЕСКО, чотириразового золотого, двічі бронзового призера міжнародних виставок «Сучасні навчальні заклади», «Інноватика в освіті України», володаря звання «Лідер сучасної освіти» та «Флагман сучасної освіти», лауреата Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України» (керівник закладу – преміант Верховної Ради України, кандидат педагогічних наук, Заслужений працівник освіти України, Відмінник освіти України – Яніна Овсієнко).

   Традиція дивосвітівських пленерів — це не тільки можливість практичної роботи на «вільному повітрі», а потужний мистецький рух, який спонукає до набуття багатого творчого досвіду молодими митцями, учнями естетичної школи у їх духовному єднанні з досвідченими діячами образотворчого мистецтва різних країн.

Восьмого травня в Києві відбулася церемонія закриття Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів Малої академії наук України.

 Цьогоріч у конкурсі взяло близько 100 000 школярів-старшокласників. Переможцями ж стали 565 учнів: 66 з них посіли І місце, 166 - ІІ місце, 333 учнів здобули ІІІ місце. Приємно констатувати що призером (ІІ місце) відділення мистецтвознавства стала учениця 9 класу Малобілозерської спеціалізованої естетичної школи-інтернату «Дивосвіт» Дикса Карина, яка представила на конкурс свою роботу «Обварна кераміка: повернення до витоків»  (науковий керівник – вчитель-методист, спеціаліст вищої категорії Олефіренко Ліна Леонідівна).

У своїй роботі Карина розкрила секрети гончарного мистецтва; екологічно чисті способи декорування виробів; представила порівняльні зразки обварної кераміки. Робота Дикси Карина викликала зацікавлення у журі Конкурсу.

   Є держави, де немає гір. Напевне, цим державам не дуже пощастило. Адже гори дають країнам і народам зриму вертикаль, спонукають їх до роздумів про вище, наближають до неба. Кожна велика нація мала свою священну гору. Українці не виняток. В Україні є кілька символічних вершин, знаних та шанованих людьми,серед них, звичайно, Карпати

   З 12 по 14 березня 2015 року в «Київському Палаці дітей та юнацтва» стартувала Шоста Міжнародна виставка «Сучасні заклади освіти - 2015». Свої вагомі досягнення презентували 750 навчальних закладів з 22 регіонів України, а також заклади освіти та агенції Латвії, Литви, Швейцарії, Польщі, Чехії, Франції, Великобританії, Канади, Словаччини, Естонії, США та Молдови. Упродовж трьох днів роботи виставки педагоги, науковці, фахівці та відвідувачі мали можливість спілкуватися з представниками навчальних закладів,обмінюватися досвідом педагогічної практики, ознайомилися з сучасними технологіями навчання. Традиційно у виставці взяла участь і естетична школа «Дивосвіт», яка презентувала свої інновації у навчанні і вихованні молоді, досвід практичної роботи – найкращі досягнення педагогічного і учнівського колективів. У складі делегації – директор навчального закладу Я. М. Овсієнко, заступник директора з професійного навчання О.В. Овсієнко, вчителі: образотворчого мистецтва - В. М. Карнаух, музичного мистецтва - В.М. Ісенко, хімії  О.В. Шевчук

   Кохання… Таке коротке, але в той же час, і солодке слово, за яким криється глибокий зміст, багато щирих, теплих емоцій.

   Кохання – це почуття людяності і шляхетності. Воно має в собі дуже велику силу. Це почуття подарувало нам велику кількість пісень, балад, поем, трагедій, а також імен: Беатріче, Лаура, Тетяна Ларіна, Шагане. Ми не знали б їх ніколи, якби не чудові вірші, створені на їх честь. Кохання оспівано композиторами, художниками, поетами. Воно пронизує поезії Володимира Сосюри та Івана Франка, Пушкіна і Лермонтова, Шекспіра і Петрарки, Лесі Українки та Олександра Олеся…

   У четвер, 22 січня вся країна святкувала день Соборності України. Саме цього дня, 1919 року на Софійській площі в Києві відбувся акт возз’єднання Української та Західноукраїнської народних республік.

  Після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України  знову набуває колосальної ваги. Урочиста лінійка, котра відбулася у стінах «Дивосвіту» цього дня, була наповнена хвилюючими та урочистими виступами учнів. Чудові патріотичні пісні звучали у виконанні Кулик Дар’ї та Гордєєвої Олени. Метою даного заходу було виховання національної свідомості, поглиблення знань з історичних фактів злуки українського народу, його значення, пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу, виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

   Новий рік! Це свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі, й діти. Це чарівний час, коли всі отримують подарунки, загадують бажання. Невід’ємною частиною цього свята є новорічний карнавал, де є чудова можливість проявити свої таланти та продемонструвати різноманітні костюми.

   23 грудня 2014 року в школі-інтернаті «Дивосвіт» засяяла вогнем лісова красуня – ялинка, запрошуючи зранку молодших школярів на новорічний карнавал.

   Свято розпочалося з мюзиклу із символічною назвою наступаючого 2015 року «Коза-дереза» та продовжилось різноманітними конкурсами й художніми номерами від кожного класу.

   Кожного року 19 грудня українці святкують день Миколая. Люди люблять Святого Миколая, бо він – захисник усіх бідних і знедолених. Про нього народ склав багато легенд і переказів. У них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, а особливо на воді. Всі рибалки мали у своїх куренях образ Святого Миколая, бо він – другий після Бога заступник людей від усіх проблем і нещасть. Відомо, що все життя цей Святий ніс людям Добро й Милосердя. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він – почесний охоронець і завжди приходить з подарунками. Легенди розповідають, що в дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення й милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на допомогу бідним та знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали «батьком сиріт, вдів і бідних». Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком.