У четвер, 22 січня вся країна святкувала день Соборності України. Саме цього дня, 1919 року на Софійській площі в Києві відбувся акт возз’єднання Української та Західноукраїнської народних республік.

  Після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України  знову набуває колосальної ваги. Урочиста лінійка, котра відбулася у стінах «Дивосвіту» цього дня, була наповнена хвилюючими та урочистими виступами учнів. Чудові патріотичні пісні звучали у виконанні Кулик Дар’ї та Гордєєвої Олени. Метою даного заходу було виховання національної свідомості, поглиблення знань з історичних фактів злуки українського народу, його значення, пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу, виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

   Новий рік! Це свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі, й діти. Це чарівний час, коли всі отримують подарунки, загадують бажання. Невід’ємною частиною цього свята є новорічний карнавал, де є чудова можливість проявити свої таланти та продемонструвати різноманітні костюми.

   23 грудня 2014 року в школі-інтернаті «Дивосвіт» засяяла вогнем лісова красуня – ялинка, запрошуючи зранку молодших школярів на новорічний карнавал.

   Свято розпочалося з мюзиклу із символічною назвою наступаючого 2015 року «Коза-дереза» та продовжилось різноманітними конкурсами й художніми номерами від кожного класу.

   Кожного року 19 грудня українці святкують день Миколая. Люди люблять Святого Миколая, бо він – захисник усіх бідних і знедолених. Про нього народ склав багато легенд і переказів. У них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, а особливо на воді. Всі рибалки мали у своїх куренях образ Святого Миколая, бо він – другий після Бога заступник людей від усіх проблем і нещасть. Відомо, що все життя цей Святий ніс людям Добро й Милосердя. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він – почесний охоронець і завжди приходить з подарунками. Легенди розповідають, що в дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення й милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на допомогу бідним та знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали «батьком сиріт, вдів і бідних». Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком.

   У стрімкому вирі сучасного життя, у часи інформаційних бумів і постійних стресів заклики Шевченка  «А всім нам вкупі на землі єдиномисліє подай І братолюбіє пошли» спонукають нас спинитися й замислитися над глибинним змістом буття як окремої людини, так і цілого суспільства, окреслити шляхи розвитку рідної держави, розкрити наявні найболючіші проблеми та візії ідеальної країни.

   Саме розв’язання цих завдань було визначальною метою роботи XYI Всеукраїнської конференції учнів асоційованих шкіл ЮНЕСКО «Модель ідеального суспільства за Шевченком: освітні ініціативи ЮНЕСКО задля гармонізації відносин у полікультурному світі  відповідно до принципів «Нового гуманізму», яка пройшла під егідою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО,  28-29 листопада на базі Технічного ліцею міста Києва.