«Дивосвіт» на мистецтві комунікацій у Львові

(11 Голосів)

 

   Наприкінці жовтня Надбужанська асоціація освіти та екології «Меженин» (м. Платерув, Польща) разом з КЗ «Малобілозерська спеціалізована естетична школа-інтернат II-III ступенів «Дивосвіт» ЗОР реалізували спільний проект «Мистецтво комунікацій», який фінансувався за рахунок польсько–української ради молодіжних обмінів. А пройшов він у надзвичайно чарівному, старовинному та подекуди містичному Львові. Учасники заходу - 11 дітей та 6 керівників з Польщі на чолі з президентом асоціації «Меженин» Марією Дашко, а також 10 учнів, 5 учителів і директор школи-інтернату «Дивосвіт» - Яніна Овсієнко.

   Зустріч молоді та педагогів як польської, так і української сторін, полягала в ознайомленні та розумінні належних механізмів спілкування через психологічні заняття й використання вуличного мистецтва - стрит–арту.


   Художники, що вибирають вулицю, як свої картинні галереї, займаються стрит-артом у більшості випадків для того, щоб безпосередньо спілкуватися з громадськістю в цілому та привернути увагу до цього мистецтва як молоді, так і старшого покоління. Для декого з нас цей вид мистецтва був новим, але польський художник Валдемар Рудік показав усім, як за допомогою нескладних матеріалів: картону, мотузок, стрейч–плівки, звичайних дощечок, агроволокна та фарби можна відтворити свої ідеї, погляди, емоції у надзвичайних витворах мистецтва. І не зважаючи навіть на погодні умови (бо ввесь час були дощі), ми все ж таки отримали певні знання, насолоду від спілкування з однолітками та купу позитивних емоцій, які ще довго грітимуть наші серця.


   Ходячи вузенькими, мощеними каменем вуличками Львова, мимоволі відчуваєш себе поза часом, а поруч із тобою блукають старовинні подекуди містичні легенди про історичні битви й мужність, про відданість та патріотизм, любов і смерть. Здається, що ще трішечки, і розгадаєш одну з численних прадавніх львівських таємниць. Виконуючи одне із завдань, мета якого: ознайомлення та фотографування окремих елементів історичних споруд - вхідних дверей, арок, балконів, рослинних та зооморфних орнаментів, які прикрашають фасади будинків, ми настільки захопилися цим процесом, що не помітили, як пройшли майже всю старовинну частину міста. І вся ця неймовірна суміш стилів виглядала дуже органічно, створювала у місті неповторну ауру таємниці, що дихала сивою давниною. Навіть незважаючи на втому, цю надзвичайну подорож кожен із нас запам’ятає назавжди.

   Відчути захоплюючий дух середньовіччя можна було не лише гуляючи вулицями Львова, а й вирушивши до його околиць. Історично так склалося, що територією Галичини за довгі століття прокотився не один десяток військових кампаній. Звичайно ж, це викликало народження ряду укріплень фортець та замків. За даними істориків усього в Україні існувало понад 5000 пам'яток фортифікації. Хоча, більшості з цих споруд уже немає, але ми побували в найбільш уцілілих маєтках. У селі Старий Добротвір відвідали церкви - православну, греко–католицьку церкву Св. Володимира й Ольги, а також Римо–католицький костел.

   Відомо, що на території Старого Добротвору ще пів тисячоліття тому стояли два замки: один з них оборонний, який стояв на правому березі Бугу. Від того замку збереглися назва околиці „Замчисько”, а також оборонний рів, який можна було побачити до 1955 року, а після побудови греблі та частина «Замчиська» була затоплена водами Добротвірського водосховища. На півдні від села споруджена теплоелектростанція, яка носить назву цього населеного пункта.


   Побували у Бузьку - одне з найдавніших міст України. Перші згадки про нього є в знаменитій «Повісті временних літ». У народі популярне пояснення цього топоніму від діалектних назв лелек – бузьок, бузько. Саме лелека зображена на сучасному гербі Бузька. Довкола міста численні річки і рівчаки, завдяки цьому в XVIII–XIX ст. його неофіційно називали Галицькою Венецією. Магдебурзьке право Бузьку було надано в 1411 р. і з тих пір воно стало офіційно вважатися містом. До речі, місту вже майже тисяча років. Тут, у самому центрі, розташоване родинне гніздо графів Бадені. Палац побудований 1810 р. в класичному стилі. Зовні споруда досить проста, головний фасад увінчаний портиком. З боку парку фасад прикрашений псевдо ризалітами, на всю довжину будівлі тут вишуканий балкон. До палацу прилягає парк ім. І. Франка – це частина, закладеного біля маєтку Бадені в XVII ст. садово-паркового ансамблю. Дивовижний палац, але на жаль покинутий і не реставрований.

   Також завітали до Олеського замку - пам'ятки архітектури та історії XIII—XVIII століть, розташованого у смт Олесько, Бузького району, Львівської області. Один із найдавніших в Україні замків, імовірно, побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича на плато пагорба, який височить серед заплави р. Ліберція.

   Не оминули ми і Підгорецького замку - пам'ятки архітектури епохи пізнього ренесансу і бароко. Розташований він у селі Підгірці, Бродівського району, Львівської області. Споруду було зведено протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Взагалі вся подорож була наскільки дивовижною та несподіваною, що й досі, згадуючи про неї, захоплює подих.

   Учасники проекту мали можливість також відвідати Львівську національну академію мистецтв, де сам декан кафедри художньої кераміки Василь Дмитрович Бондарчук провів нам пізнавальну екскурсію. Подорожуючи численними студіями та аудиторіями академії, діти ставали на хвилинку її студентами. А можливо, хтось у майбутньому дійсно сюди вступить! Вражаючим, дивовижним та захоплюючим був похід до Львівської національної опери на п’єсу «Наталка Полтавка». Важко було встояти проти такого загального піднесення й творчої радості, а враження від акторів, декорацій та оркестру не забуде ніхто.

   Великою честю для обох сторін став похід на Личаківське кладовище, адже тут поховані як польські, так і українські поети, письменники, композитори, спортсмени, видатні діячі та прості солдати, які захищали наші землі в різні часи та епохи. І хоч погода була безжальною до нас, ми всі гідно пройшли алеями кладовища і вклонилися кожному, хто там спочиває.

   Головною метою нашого проекту було все ж таки спілкування, тому, завдячуючи нашим польським друзям, - психологу пану Анджею та вчительці англійської мови пані Аліції, діти мали змогу кожен день ділитися своїми переживаннями, емоціями та враженнями від прожитого дня. Незважаючи на мовні кордони, вони ділилися культурою, співали, танцювали, малювали, грали в різні ігри, відповідали на всілякі запитання.

   Ось якими враженнями поділилися учасники проекту «Мистецтво комунікацій»:

   «Ці сім днів були чудові! Я вперше у житті займалася Strit-artom, побачила захоплюючий своєю красою Львів. Вузенькі вулички, старі будинки, неймовірно вражаюча архітектура, від якої перехоплює подих. Відвідавши оперу, я побачила справжніх майстрів своєї справи і це було просто неймовірно! Мандруючи замками околиць Львова, я відчула себе справжньою графинею. Побувавши у Львівській академії мистецтв, я отримала велике задоволення від виробів зі скла, металу, глини, гіпсу, які зробили студенти цього закладу.

   Дякуючи проекту, я знайшла нових друзів, з якими цікаво провела час. У складі польської делегації був психолог пан Анджей, який проводив з нами комунікативні ігри, завдяки яким, ми знайомилися з нашими однолітками, дізнавалися про думки й погляди на життя, мрії один одного. І хоча говорили різними мовами, спільна праця (strit-art), екскурсії та ігри, пізнання культур, звичаїв, традицій (польсько–українські пісні, танці) зробили свою справу. Ми настільки здружилися, що було шкода прощатися. Сподіваємося, що мета нашого проекту досягнута і ми обов’язково зустрінемося наступного року».

  Любов Грудинська, учениця 10-Б класу

«Разом ми сила!

Я, Павлюк Анастасія (учениця 10-А класу), із задоволенням брала участь у міжнародному проекті «Мистецтво комунікацій», який дав нам змогу познайомитися з польською культурою, навчитися спілкуватися з громадянами іншої країни, проявити себе у сфері мистецтва, а ще робити з ними одну творчу працю.

Усі разом ходили на екскурсії до чудових замків Львова. І хоч я громадянка України, у Львові побувала вперше, і була надзвичайно вражена його історією та дивовижною архітектурою. Для мене великою честю стали відвідини Личаківського кладовища, де поховані видатні особистості різних епох. Уклонилися нашому Каменяреві - Іванові Франку. Побачили братські поховання польських солдат, загиблих на нашій території під час Другої світової війни.

Кожного вечора, збираючись у колі друзів, ми грали в ігри, співали, малювали, танцювали, спілкувалися, а найголовніше ділилися враженнями про проведений день і не дивно, що емоції у всіх були тільки позитивні.

Я хочу подякувати всім організаторам за такий чудовий проект: польським друзям і педагогам, дорогим нашим учителям і, звісно, директорові «Дивосвіту» – Яніні Миколаївні за те, що повірили в нас і надали таку велику можливість – стати учасниками цього мега заходу. Це величезний досвід. Адже мені є що згадати, над чим замислитися, чому порадуватися. Маю велику надію, що ця зустріч – не остання. І дуже скоро ми побачимося знову! До нових зустрічей!»

Завершуючи розповідь про нашу подорож хочеться сказати, що, на мою думку, мета проекту виконана на всі сто відсотків, діти задоволені спілкуванню з добрими, щирими, веселими однолітками і весь цей тиждень у Львові був насиченим та яскравим. Важко передати атмосферу тепла та казковості цього міста. Додому повернулися з бажанням побувати там знову. Адже кожен, хто хоча б раз побував у Львові, повертається туди знову і знову, тому що це давнє романтичне місто забути просто неможливо.

Велика вдячність організаторам проекту, а саме президенту Надбужанської асоціації освіти та екології «Меженин» Марії Дашко. Сподіваємося, що плідні роки співпраці завдяки цьому проекту лише зміцнилися, а ми готові і надалі працювати для реалізації спільних планів. До нових зустрічей!

Вікторія Карнаух,

учитель і учасник проекту